Музей історії запорозького козацтва

  Музей історії запорозького козацтва — музей розташований на острові Хортиця. Поруч з музеєм великий курган (його видно з греблі). Цей курган, як стверджують деякі історики — скіфське поховання. Музей, присвячений історії українського козацтва, звідки відкривається найбільший мальовничий вид на греблю ДніпроГЕСу.

   Ідея створення історико-культурного заповідника та Музею історії запорозького козацтва на острові Хортиця виникла в 60-х рр. ХХ ст. Але на початок 70-х рр. цю ідею було визнано такою, що не відповідає політиці радянського уряду та Комуністичної партії. Натомість 14 жовтня 1983 р. на о. Хортиця було відкрито Музей історії Запоріжжя.

Запорозький дуб

   Запорозький дуб, також Запорізький дуб — пам'ятка первісних дубових пралісів Подніпров'я. Вік дерева нараховує приблизно 600—700 років.

  Знаходиться по вулиці Тараса Бульби — у північній частині Верхньої Хортиці, сучасного правобережного району Запоріжжя біля притоку річки Верхня Хортиця.

   В перші роки росту (орієнтовно, 13-14 століття) дубок був позбавлений верхівки, і на висоті 1-3 метрів у нього з'явилися відгалуження. Можливо, саме тому дерево збереглося від вирубки в 19 столітті.Станом на 1979 рік обіймище стовбура становило 6,32 метри, діаметр крони — 43 метри, а висота — 36 метрів.

Мое місто Запоріжжя

  Доки не побачиш цього міста на власні очі, здається, що в ньому немає нічого особливого. 

Розташоване на головній воднотранспортній магістралі — річці Дніпро, у місці її перетину транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь України з центром Росії, Донбас із Криворіжжям і Закарпаттям.
  Разом із навколишніми поселеннями утворює Запорізьку агломерацію. Є одним з найбільших адміністративних, індустріальних та культурних центрів півдня України.

Українське народне вбрання

   Українське народне вбрання - національний одяг українців, створений на усіх етапах історії України.

   Оригінальний національний одяг українці одягали в стародавні часи іще до нашої ери.

   Наразі є цілі музеї українського вбрання.У всіх українців обов'язково була вишита сорочка, шаровари (спідниця). Дівчатка плели собі вінки: кожна квітка і кожна стрічка відображала певні ознаки.

   Вінки плетуть і нині, але квіти у вінках уже не мають конкретного значення.

Українська мова

   Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

   Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.

Козаки

 

  Степова місцевість нижче дніпровських порогів здавна зветься Запоріжжям. Саме тут, на межі лісу і дикого степу, на стику слов'янської осілого сталості і розгульної життя кочівників, зародилося й зміцніло запорізьке козацтво.

   У 1397 році золотоординський хан Тохтамиш передав ординські землі (Київщину, Поділля, Чернігівщину і частина Дикого поля) литовському князю Вітовту в обмін на захист від Тамерлана, решта земель довгий час вважалися нічиїми, призначеними лише для кочовища.

   У перших згадках тюркське слово «козак» означало «охоронець» або навпаки — «розбійник».

   Перші спогади про таких козаків датуються 1489 роком. Під час походу польського короля Яна-Ольбрахта на татар дорогу його війську на Поділлі вказували козаки-християни.